Влітку 2014 приймали позицію:
— Де міни?
— Так! Туди не ходи! А от сюди ходи! А он там…
— У вас що? Карти мінування нема? Що ти мені пальцями тицяєш?
— Які, нафіг карти? Ми що художники?! Ми воювали тут, а не хернею займалися штабістською. Нема карт!
Довелось викликати армійських саперів і прочісувати стежки.
Через тиждень чи два після нашого заходу, правіше від нас, на протитанковій міні підірвався комбат і начальник розвідки батальйону. По дорозі тій ходили скільки разів, а тут поїхали на Хамері. І загинули…
Знову покликали саперів перевірити ще й цю дорогу, хоч ми нею і не користувались. Нарили п‘ять (!!!) мін.
Ще через місяць вояки вирішили пробити рокадну дорогу, просто полем, до нас. Для цього використали БАТ.
Бачили коли-небудь, як він своїм плугом пробиває шлях?
Видовище епічне!
Топає полем, наче катер, і жене перед собою і відвалює набік хвилю. Тільки хвиля та не з води, а з землі.
І от поки гріб виорав ще дві протитанкові міни. От якого чорта їх було просто серед поля тулити?!
А ще через тиждень під посадкою підірвалася на МОНці «беха».
Ми дорогу пробили МТЛБхою, а хлопці трохи лівіше взяли, бо спішили. Гуслю зірвало…
Добре, що не постаждав ніхто.
А ставили ту МОНку ще взимку правосеки.
На що? Хтозна.
Забыли, заварил эту кашу Кок, который ночью 3 рожка из секрета выпустил и Карлсон парочку и свалили. Поутру поехали смотреть, только Карлсон в «бехе» был, а Кок хрен знает где. И после взрыва Кок туда с Буяном ломанулись, в нас сепары, пользуясь ситуацией, стрелять начали. Кок и Буян ползком обгоняя ящериц спрятались за подбитую технику, приняли решение и Кок вернулся на позицию, опять, обгоняя ящериц, ползком вернулся на позицию и начал в слепую крыть пулеметом хорошим таким 12,7 мм.
Вот так мы все и пришли обратно. А командира не было. Был зам., который тоже подорвался с Карлсоном в «бехе».
Слава Богу, все живы.
Розказчик)) Все до купи звалив : ) ))) При підриві «бехи» я тільки з бойової траншеї вийшов. «Беха» тоді розбирала сепарський ДЗОТ. Я ще показував Летьосі, де він стоїть. Рагнарич відпросився з хлопцями покататися під бронею. За ним Карлсон, як завжди, ув‘язався. Ми з Йосею саме чаю вирішили випити, коли рвонуло. Я ще здивувався і до Йосі:
— Це що міна була?
А він мені:
— Та нє, сюди не долетить. Та і чого тільки одна?
— Та ні, .ля! Беха на міні підірвалася!
І тут з за посадки вилітає «беха» і в повороті у неї гусля злетіла, міною перебита.
Потім ще Богдан приїхав, комбат 3 з 93 бригади, бо то його машинка була. Пезееркашники її на буксир до МТЛБ своєї причепили і відтягнули на ремонт.
Рагнар ще потім матюкався, що йому під зад ще ніхто не давав, а тут міна влупила так, що головою мало дах не проломив. Потім ще виявилося, що задні двері відчиняються тільки з зовні, а верхні люки взагалі заварені.
Ото вони з Карлсоном прикололися 🙂 )))
А ваші з Буяном змагання з ящірками були пізніше. І я при них теж присутній був. Я вже не пам‘ятаю хто, але здається Йожик, побачив з бетонки на краю посадки два «засвіти» і мені доповів. Я наказав валить. А тут і ти по рації повідомив, що перед вами рух. Карлсон в секреті правіше від вас був з «покемоном». От «в три руки» ви їм і навалили. Гівнюки відстрілюватися почали. От тоді ти до мотолаби і поповз, а потім навалив вздовж тієї посадки з КПВТ.