2014 рік

28 серпня 2014 року, практично без бою, здано Новоазовськ, в Маріку паніка. Останніми проскочили з миса Седова бійці «Дніпро-1».

Почалась евакуація штабів.

До 3 вересня 2014 року ми рейдували по сепарських тилах, доходили майже до кордону. Жодних сепарів і московітів не зустріли. Власне про тили тоді й не шлося, бо до самого кордону стояли наші. Патрулі прикордонників зустрічалися від Кальміуса і аж до самісінького кордону. Від Новоазовська і до Тельманового було порожньо.

В Комсомольську (Кальміуську) диверсанти, силами до взвода захопили відділок міліції. За Кальміусом стояла наша Нацгвардія. Місто було порожнє.

Наші іловайські окруженці отримували SMSки, що треба йти до відділку і потрапляли у пастку. Їх роззброювали і брали в полон.
Місцеві попереджали наших і таксисти перевозили їх через міст на зайнятий «нациками» берег Кальміуса.

Жодних спроб вибити диверсантів не було. «Нацики» готувалися до евакуації.

Широкіне покинули і добігли мало не до Бердянська, хоча московіти ще тирлувалися під Новоазовськом.

Марік реально не дали здати місцеві активісти, Азов і «Дніпро-1».

Армійці отримали наказ на евакуацію.

Після чого генштабістська шлюха Шидлюх, який дав драла в числі перших, заявив, що «добровольці, які врятували Україну — це брехня і міф».

Люди самі почали рити оборонні позиції.

До 5 вересня 2014 року вся територія від держкордону до Кальміуса була здана.

Війська відведені від кордону на 40-50 км за р. Кальміус.