Нині минають 20-ті роковини від дня загибелі Панджшерського лева Ахмада Шаха Массуда на прізвисько «Лакабі» (Щасливчик)

Він народився 2 вересня 1953 року в аулі Джаґанлак у Панджшерській долині Афґаністану у заможній таджицькій родині місцевого землевласника.

Завдяки зв’язкам і багатству батька, Ахмад Шах отримав відмінну початкову освіту у кабульському ліцеї «Істеклаль» (перс. لیسه استقلال‎), а у 1973 році вступив до Кабульського політехнічного інституту.

Ще навчаючися в ліцеї, він долучився до студентської орґанізації «Мусульманська молодь» (перс. سازمان جوانان مسلمان), її радикального юнацького крила. Очолювали молодіжне товариство проповідник Бургануддін Раббані та інженер Ґулбуддін Гекматіяр, які просували ідеї антикомунізму і поміркованого ісламізму.

Того ж таки 1973 року в Афґаністані стався державний переворот, ініційований принцом Могаммедом Ханом Даудом. Незаконна зміна влади змусила Массуда разом Раббані міґрувати до Пакистану у місто Пешавар, де вони проходять військовий вишкіл, а потім беруть участь у першому збройному виступі опозиції — Панджшерському повстанні 1975 року.

Ахмад Шах на чолі свого загону у горах Гіндукушу (весна 1987-го)
Ахмад Шах на чолі свого загону у горах Гіндукушу (весна 1987-го)

Втім бунт був швидко придушений режимом Дауда, а 117 очільників повстанчого руху і найвпливовіших активістів були заарештовані. Більшість із них отримали довічне ув’язнення, а найзначніші — розстріляні.

Сáме під час повстання 1975 року, за легендою, Массуд отримав прізвисько «Щасливчик» (перс. خوش شانس), бо, поранений у ногу, він сховався в кукурудзі й лише випадково не був знайдений урядовими військами, які прочісували поля. Згодом він став одним із членів проводу, заснованого Раббані «Ісламського товариства Афґаністану» (перс. جمعیت اسلامی افغانستان‎) і його бойового крила.

Після «парчамістського» більшовицького перевороту (так звана Саурська революція) 1978 року Массуд, як і багато інших опозиційно налаштованих до нової влади діячів, приєднався до загальноафґанського рух опору. Він волі звільнити свою батьківщину від комуністичної зарази: виступав за вигнання совєцьких окупантів і їхніх посіпак у Кабулі; мав прозахідні погляди.

Массуд виступає перед командуванням Північного альянсу (літо 1999-го)
Массуд виступає перед командуванням Північного альянсу (літо 1999-го)

За неабиякий військовий талант, особисту відвагу і шляхетність заслужив повагу й авторитет, як серед друзів, так і серед ворогів. Упродовж 10 років війни з промосковським режимом, Кремль провів аж 9 спецоперацій спрямованих виключно проти Массуда, другорядною метою яких було знищення опору у провінції Панджшер.

Всі ці спроби бойові побратими видатного афґанського державника успішно відбили, завдавши великих втрат противникові. За це Ахмад Шах отримав ще одне прізвисько — Панджшерський лев (перс. شیر پنجشیر), на додачу ставши справжнім незламним національним героєм на батьківщині.

Після вигнання совєцьких інтервентів і повалення місцевої більшовицької диктатури, Массуд обійняв посаду міністра оборони й головнокомандувача Національної армії Афґаністану. Та конфлікти й ворожнеча у владній верхівці призвела до розколу і нового збройного протистояння, чим негайно скористалися пуштунські радикали з руху «Талібан» (пушт. طالبان), які керували майже всією територією країни впродовж 6 років.

Панджшерський лев (сидить з АКМ) в оточенні своїх бойових побратимів (9.IX.2001)
Панджшерський лев (сидить з АКМ) в оточенні своїх бойових побратимів (9.IX.2001)

Ахмад Шах став одним із лідерів військово-політичного об’єднання «Північний альянс» (він же «Об’єднаний ісламський фронт порятунку Афґаністану»), бойові загони якого вели непримиренну боротьбу з заколотниками-талібами. Та побачити лоґічний кінець першого періоду панування «Талібану» на афґанській землі Массуду не судилося долею.

Ввечері 9 вересня 2001 року під час інтерв’ю у рідному Панджшері його вбив ісламський терорист-смертник із бандформування «Аль-Каїда», привівши у дію вибуховий пристрій, що був у відеокамері. Загибель Панджерського лева сталася рівно за 2 доби до найбільшого у сучасній світовій історії теракту (9/11) і за місяць до американської інтервенції.

Відтак доволі дивними виглядають закиди на адресу Массуда, нібито він «співпрацював з окупантами зі США», що якось уповноважує теперішніх талібів здійснювати наругу над його похованням. Сáме тому паплюження його славної пам’яті чи нещодавні акти вандалізму в його мавзолеї у Панджшерській долині є нічим іншим, як боягузливою дріб’язковою помстою переможених, а не якесь геройство переможців.

Автор — історик, учасник бойових дій на Сході України, командир добровольчого підрозділу «Сармат» Олександр Писаревський спеціально для «Останнього Бастіону»

bastion.tv

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.