11 травня 2014.

Дехто з теперішніх супервоїнів ще думає чи воно йому треба воювать.

Дехто з капець яких патріотичних журіків ще чекає, коли ж воно ще щось станеться аби повірити, що війна. Ну, наприклад, зіб‘ють Іл з десантурою.

Ми з Рагнаром і купою правосеків їдемо душить заколот на Донбасі під назвою референдум.

Прибули під Добропілля в село у яблуневий садок.

Стоїть там 93 бригада. Ми щось на кшталт зв‘язкових і спецури для швидкого реагування.

Скажу відверто: для ПС тоді часи були голодні. Реально, жерти було нічого. Волонтери ще не роздуплились і ми — на підніжному корму.
Аж тут …:

— Хлопці, може, вас погодувать?

— Та не відмовимось.

— Вам як? Перше, друге, третє?

— Та всього і побільше! — сміємось.

— Нема питань. Он там печиво беріть на столі до компоту.

Йдемо до столу, аж дивимось а під ногами ящик печива розтоптаний.

— Що це, пацани?

— Що?

— Та ящик з печивом валяється. Вже й потопталися по ньому.

— Ааа, та то фігня. Печиво — гівно! Завтра ще завезуть.

Уявляєте? До президентських виборів ще 14 днів…

І як ми воювали без Сивочолого Всевишнього?🤔