11 травня 2014.
Дехто з теперішніх супервоїнів ще думає чи воно йому треба воювать.
Дехто з капець яких патріотичних журіків ще чекає, коли ж воно ще щось станеться аби повірити, що війна. Ну, наприклад, зіб‘ють Іл з десантурою.
Ми з Рагнаром і купою правосеків їдемо душить заколот на Донбасі під назвою референдум.
Прибули під Добропілля в село у яблуневий садок.
Стоїть там 93 бригада. Ми щось на кшталт зв‘язкових і спецури для швидкого реагування.
Скажу відверто: для ПС тоді часи були голодні. Реально, жерти було нічого. Волонтери ще не роздуплились і ми — на підніжному корму.
Аж тут …:
— Хлопці, може, вас погодувать?
— Та не відмовимось.
— Вам як? Перше, друге, третє?
— Та всього і побільше! — сміємось.
— Нема питань. Он там печиво беріть на столі до компоту.
Йдемо до столу, аж дивимось а під ногами ящик печива розтоптаний.
— Що це, пацани?
— Що?
— Та ящик з печивом валяється. Вже й потопталися по ньому.
— Ааа, та то фігня. Печиво — гівно! Завтра ще завезуть.
Уявляєте? До президентських виборів ще 14 днів…
І як ми воювали без Сивочолого Всевишнього?🤔