11 травня 2014.
Дехто з теперішніх супервоїнів ще думає чи воно йому треба воювать.
Дехто з капець яких патріотичних журіків ще чекає, коли ж воно ще щось станеться аби повірити, що війна. Ну, наприклад, зіб‘ють Іл з десантурою.
Ми з Рагнаром і купою правосеків їдемо душить заколот на Донбасі під назвою референдум.
Прибули під Добропілля в село у яблуневий садок.
Стоїть там 93 бригада. Ми щось на кшталт зв‘язкових і спецури для швидкого реагування.
Скажу відверто: для ПС тоді часи були голодні. Реально, жерти було нічого. Волонтери ще не роздуплились і ми – на підніжному корму.
Аж тут …:
– Хлопці, може, вас погодувать?
– Та не відмовимось.
– Вам як? Перше, друге, третє?
– Та всього і побільше! – сміємось.
– Нема питань. Он там печиво беріть на столі до компоту.
Йдемо до столу, аж дивимось а під ногами ящик печива розтоптаний.
– Що це, пацани?
– Що?
– Та ящик з печивом валяється. Вже й потопталися по ньому.
– Ааа, та то фігня. Печиво – гівно! Завтра ще завезуть.
Уявляєте? До президентських виборів ще 14 днів…
І як ми воювали без Сивочолого Всевишнього?🤔
Leave a Reply