Казочка

Ми з Рагнаричем були вікінгами. В сенсі, клуб у нас був «Вікінг». Рагнарич — ярл, а я — стірманн (стерновий по нашому). Ще був у нас свій ґоді — «хранитель закона і магії» — Вільх‘яльм Скороход. Ну і ще час від часу приєднувались друзяки-любителі помандрувати світ за очі, пожити в наметі, поблукати в «дурацькому», порубатись,…

Як мене заманили на Піски у 2015?

Сказали, що 93 бригада передала «Дніпро-1» — «Рапіру». Хто в курсі, той знає, що це 100 мм протитанкова гармата МТ-12. А ще пообіцяли, що оскільки вона нафіг нікому не потрібна, то можна її забрати до себе на позицію. Я такий радий був, що капець! Прицільна дальність — бронебійним — 2.130 м, кумулятивним — 1.200 м.…

А может кому и наука будет

Шарраххх!!!! И над нашими черепами со стороны тыла с неприятным свистом летят осколки. Оборачиваюсь и вижу, как над позицией наших коллег (стоящих в 500 м. позади) подымается белый “сноп” от разрыва. Как так, ведь выхлопа со стороны противника не наблюдалось? Да и при прилете “сноп” другого, темного цвета от поднятого взрывом в воздух грунта. По…

Су*а, як же ж воно болить!

Знаєте, панове, сидів оце, згадував. Чомусь у мене досить позитивне враження від донецьких склалося під час війни. Візьмемо той же батальйон Донбас. В цілому — красунчики! Скільки з ними не стикався – самі позитивні враження. Після першого штурму Карлівки. Табір «Дружба». Заходимо у їдальню. Сидять насуплені дядьки. Якийсь мужичок у флектарні коло намальованого плану бою,…

На таких традициях воспитывают моряков

Далекий от нынешних времен 1942 год – лазурные воды Индийского океана неспешно рассекают два японских корабля – “Айкоку Мару и “Хококу Мару”. Понятное дело, что не туристов в круиз везут, а находятся в рейдерстве. То есть выискивают торговые суда противника. В общем – хулиганят на стратегически важных коммуникациях противника. Причем не в первый раз и…

Добре, що у нас є танкісти і танки :) )))

Дві перші фотки з Іловайська. Перший то танк 17 бригади, який витягнув наші душки з того світу при першому нашому штурмі. Це саме тоді йому так дісталося на горіхи. Другий – це ми з Виноградівки захолимо до Іловайська. Танк нині покійної 51 бригади. Нас приставили його супроводжувати. На третій фотці це «мій» агрегат з бортовим…

Чи, може, ще візьмемо той Кенігсберг, га?

Ще в чотирнадцятому, коли ще тільки починався весь цей сепардвіж і ми тільки починали давати їм відкоша, наснився мені сон. Та я вже розповідав його давно: ще в 2014. Ще на тому Яремі, якого філєботи забанили. Дідусеві цього ось Яреми 🙂 ))) А потім той сон, один в один, наснився мені в 2015 на Дозорі.…

Влітку 2014 приймали позицію

Влітку 2014 приймали позицію: – Де міни? – Так! Туди не ходи! А от сюди ходи! А он там… – У вас що? Карти мінування нема? Що ти мені пальцями тицяєш? – Які, нафіг карти? Ми що художники?! Ми воювали тут, а не хернею займалися штабістською. Нема карт! Довелось викликати армійських саперів і прочісувати стежки.…

Щодо здачі територій

2014 рік 28 серпня 2014 року, практично без бою, здано Новоазовськ, в Маріку паніка. Останніми проскочили з миса Седова бійці «Дніпро-1». Почалась евакуація штабів. До 3 вересня 2014 року ми рейдували по сепарських тилах, доходили майже до кордону. Жодних сепарів і московітів не зустріли. Власне про тили тоді й не шлося, бо до самого кордону…

Лебединське…

Лебединське… головні згадки про це чималеньке село з власною школою і ставком – це було холодно і достобіса нудно. Приїхали туди, не без пригод, разом з 2 ротою Дніпро-1 міняти Азов і морпіхів. Що цікаво, азовців там було не менше повної роти з новенькими БТРами, предметом нашої білої заздрості. Морпіхів стояла мінометна батарея.  Нас же…